top of page

Медична евакуація за кордон: історія Ірини

Фото автора: Афіна. Жінки проти ракуАфіна. Жінки проти раку

50-річна Ірина із Краматорська – одна з пацієнток, які наразі проходять лікування у німецькому місті Мюнстер. До цієї країни жінка потрапила за програмою медичної евакуації МОЗ.


ГО «Афіна. Жінки проти раку» спочатку допомагала жінці ліками, а потім порадили їй подати заявку на медичну евакуацію за кордон.

 

У Ірини четверта стадія раку молочної залози. Вона захворіла у 2014-му році, коли розпочалася війна. Жінка пройшла лікування, однак у 2018 у неї стався рецидив захворювання.


Ірина проходила хіміотерапію, що дозволяло їй жити далі та тримати хворобу під контролем. Афіна неодноразово допомагала необхідними ліками .

Після того, як почалася повномасштабна війна, отримати медичну допомогу в Краматорську стало неможливо. Лікарі порадили Ірині терміново шукати медичний заклад, щоб продовжити лікування. Жінка зверталася в онкоцентри Дніпра та Києва, однак скрізь був дуже великий наплив пацієнтів і великі черги. Та і в Києві тоді було дуже небезпечно.


Зрештою жінка продовжила лікування у Вінниці, де жили її родичі. Деякий час Ірина отримувала необхідну терапію, але згодом препарати перестали діяти. Тоді було змінено протокол лікування та призначено інші лікарські засоби. План лікарів спрацював – лікування дало результат, однак дороговартісний препарат, необхідний Ірині для лікування, не закуплявся держкоштом.


На перший період необхідними ліками у вигляді гуманітарної допомоги Ірину забезпечила ГО «Афіна. Жінки проти раку». Коли надані ліки закінчились, жінці порадили розглянути можливість медичної евакуації за кордон. Марина, координатор по медевакуації ГО «Афіна. Жінки проти раку», передала медичні документи Ірини на розгляд до МОЗу.

 

«Представник МОЗ запитав у мене, чи знаю іноземну мову, і чи буде хтось мене супроводжувати, адже я маю четверту стадію. Їхати я планувала сама, бо могла сама собі дати раду. А от іноземною мовою я володіла погано, це мене дуже засмучувало», - каже Ірина.


Жінка дуже хвилювалася – як вона буде за кордоном без знання мови? Та й брат не радив їй їхати, обіцяв знайти гроші на лікування. Ірина зателефонувала до МОЗ і відмовилася від евакуації. Проте через тиждень їй подзвонили із відомства і повідомили, що її медичні документи розглянула та погодила на лікування одна із лікарень Німеччини.


Жінка ухвалила нелегке для себе рішення, зібрала документи, небагато речей і поїхала в далеку дорогу.


Вже за кілька днів вона була у Львові, звідки її та інших пацієнтів на «швидких» та мікроавтобусах відвезли до Польщі. Потім хворих укранців літаком доправили до Німеччини. Окрім онкопацієнтів за кордон евакуйовували поранених військових, зокрема із ампутованими кінцівками.


Ірина і ще одна онкопацієнтка із Києва потрапили на лікування у місто Мюнстер. Жінок поселили у комфортний гуртожиток, на другому поверсі якого жили студенти-практиканти. Гуртожиток розташований поряд із клінікою.

 

Вивчивши медичні документи Ірини, німецькі медики визнали, що протокол, за якими лікували жінку, їй підходить. Всі необхідні ліки у Німеччині Ірина отримує безкоштовно. Також лікарня надала їй перекладача з німецької, який допомагає жінці спілкуватися із медиками.


У Німеччині Ірина отримує фінансову допомогу, якої цілком вистачає на якісне харчування.

 

«Почуваюся я дуже добре. В Україні я кашляла. У мене метастази у легенях, а тут перестала. Може справа в екології? У місті майже всі пересуваються на велосипедах. Навіть головний лікар на роботу їздить на велосипеді. Міський транспорт також – екологічний, переважно електроавтобуси», - розповідає Ірина.


Німецьку мову українка поки що не вчить, лікарі кажуть, що наразі навантаження може їй зашкодити, тому головне її завдання – лікуватися, а все інше потім.


Нещодавно Ірина навіть змогла на кілька днів приїхати в Україну і побачитися із сином.

Жінка дуже вдячна «Афіні» за допомогу ліками та із медичною евакуацією. Вона не шкодує, що поїхала, і налаштована на рішучу боротьбу із недугою.


«Я вважаю, що в нашій ситуації найголовніше - налаштуватися на те, що все обов’язково буде добре! Так, треба подолати чимало труднощів, не зламатися, не опустити руки і не впасти духом. Однак в цій боротьбі перемагає найсильніший», - каже пацієнтка.


Комментарии


bottom of page