Сьогодні на пошту надійшли результати трепанобіопсії. Я тільки-но відтарабанила до садочка меншого сина, була в хорошому настрої, що він йшов сам не репетуючи "Памагііітє! Спасітє!" на всю округу. Ми зі старшим були на півдорозі до парку, коли г-мейл просигналів, що надійшов лист. Я загрузила вкладений файл і отетеріла. Декілька разів перечитала, старший син нервово почав тягти мене за руку. Не могла поворухнутися. Не могла зробити подих. Думала, так тільки в книжках пишуть.
Двоє онкологів, які оглядали мене в різних клініках, прогнозували в 70% естрагенозалежний рак. Я готувалася до штучного клімаксу в 37 років, таблеток та дооовгої ремісії. Читала статті та дивилася відео-конференції. Про тричі негативний читала, як-то кажуть, одним оком. Він завжди в усіх статтях по РМЗ йшов останнім, і в моїй особистій класифікацій був під кодовою назвою "піпець повний".
І от цей "піпец" тепер офіційно в мене. Моя внутрішня дитина скрутилася калачиком і реве "МАМА!" Я глажу її по голові і заспокійливо кажу "Тихо-тихо. І тебя вылечат, и меня"
Треба жити. І, навіть якщо страшно до всрачки, пардон за мою французьку, треба брати себе за шкірку та йти до кінця.
BE BRAVE. EVEN IF YOU'RE NOT - PRETEND TO BE.
Ксеніє, у мене також був цей тип. Лякайтеся, але пам‘ятайте - це також можна здолати. Лікування ретельне, плюс «Антирак» Серван- Шрайбера, відповідна дієта, аюрведична підтримка організму (навіть під час хімії та опромінення), психотерапія в ідеалі... і молитва. Тримайтеся. Якщо треба, готова поділитися досвідом.