33-річна Вікторія живе у Полтаві, працює шкільною вчителькою, виховує 8-річну доньку.
У грудні 2022 року жінка відчула якесь дивне поколювання та пощипування у молочній залозі. Свою проблему Вікторія відразу почала «гуглити». Жінка знайшла статтю, яка її заспокоїла, але чомусь записалася на прийом до гінеколога.
«Я була абсолютно безвідповідальна щодо свого здоров'я. Знаю, що йти до гінеколога було дивною ідеєю, але я сподівалася, що він скерує мене до мамолога чи на УЗД», - згадує Вікторія.
Однак лікарка запевнила, що ймовірно біль є наслідком протягу, і Вікторія заспокоїлася, продовжуючи жити звичайним життям ще 4 місяці.
У травні 2023 року жінка все ж таки наважилася відвідати мамолога та пройти необхідні обстеження.
«Ввечері того ж дня я забрала результати мамографії, де був вказаний діагноз під питанням: фіброаденома (доброякісна пухлина) чи слово на латині. Те слово означало - рак. Я це знала. Навіть не гуглила», - каже Вікторія.
За подальшою діагностикою жінка звернулася до Полтавського онкоцентру, де їй зробили трепан-біопсію
«Дивне відчуття, коли ти сама несеш по місту баночку з тим, що тільки що висмикнули з тебе. Кожною клітинкою свого тіла я відчувала, що це рак. За тиждень до свого 32-го дня народження я отримала результати гістології: рак.
Ще через тиждень дослідження принесло ще одну з не найкращих новин: це тричі негативний рак», - говорить пацієнтка.
Вікторія каже, що по-своєму «раділа», що рак у неї виявили у кінці навчального року, і вона встигла довчити дітей.
«Пішла на свою війну, "закривши" навчальний рік і, чесно кажучи, не дуже вірила, що повернуся до нормального життя і роботи», - розповідає вона.
Хімієтерапію Вікторія також проходила у Полтавському онкоцентрі.
«Тут у мене сталася "любов з першого погляду і слова" з моєю молодою, прогресивною і розумною лікаркою-хіміотерапевткою», - каже жінка.
В онкоцентрі Вікторія пройшла 10 курсів хімії. Ліки отримувала безкоштовно, однак не всі потрібні були в наявності. З деякими препаратами Вікторії допомогла ГО Афіна. Жінки проти раку.
«Про Афіну мені розповіли кілька знайомих, чиї сім'ї зіткнулися з онкологією. До спільноти Афіна. Жінки проти раку - група взаємодопомоги онкопацієнтів додалася одразу, читала все підряд кожного дня і ночі. І зараз думаю, якби можна було скласти іспит на знання особливостей лікування РМЗ і стати онкологом, то я б змінила вчительський костюм на білий халат», - жартує жінка.
Далі на Вікторію чекали ще операція та променева терапія, які вона робила у приватних клініках.
Жінка каже, що перші місяці їй не вистачало віри в своє одужання, а ще накривали побічні ефекти та неможливість вести звичний активний спосіб життя.
«Жаліла себе, але найбільше – свою доньку. Утім, власне у ній я знаходила силу, натхнення та рештки свого звичного життя. Між хіміями ловила дні, коли було не зовсім погано, і намагалася провести їх цікаво з дитиною, компенсувати, так би мовити, ті моменти, коли лежала напівжива», - розповідає Вікторія.
До хвороби жінка понад півроку зустрічалася з чоловіком. Каже, що він був першим, кому вона написала: «у мене рак».
«Через годину ми вже сиділи на кухні, і я щиро запропонувала йому піти зараз, бо мене він обирав, але рак - ні. Моя пропозиція була відхилена. Ми разом пройшли всі етапи лікування. І йдемо далі у безрецидивне майбутнє», - ділиться пацієнтка.
Наразі Вікторія вже повернулася на роботу, де її з нетерпінням чекали учні, які вірили в неї.
«Рак - це боротьба, хто б що не казав. Це - особиста війна за найцінніше: життя. Тому, якщо є хоча б одна людина у цьому світі, яка вас любить - життя має сенс!» - каже Вікторія.
Онкопацієнтам жінка радить не боятися здаватись слабкими. «Любіть себе навіть без волосся, виснаженою і хворою», - закликає вона.
Ініціатива «Гарантовано!» реалізується Пацієнти України у партнерстві з Міністерство охорони здоров'я України, НСЗУ Національна служба здоров'я України та за підтримки USAID Ukraine - USAID Україна «Підтримка реформи охорони здоров’я».