Всім привіт. Мене звати Ксеня, мені майже 37, я з Києва, мама двох хлопчиків, які постійно "дєлают мамє нерви". І в діагнозі я... аж два тижні. РМЗ, 1-а ст. Коли при звичайному self-cheking я кой-чєго нащупала, одразу поскакала до мамолога на УЗД. Ну, і закрутилося.
Після мамографії і тонкогольної біопсії я вже здогадувалася, що в Данському королівстві щось не те. Мій перший лікар більший час консультацій мовчав, оживаючі тільки у моментах "скільки бабла це все буде коштувати", які питання треба задавати я не знала. Загалом, це було не інформативно і гаяло мій час. А цокання годинникових стрілок я почала відчувати майже фізично.
Тому, лікаря з змінила. Цій людині я довірилася на якомусь інтуїтивному рівні. Вона направила мене на МРТ з контрастом та провела трепанобіопсію. Наразі я чекаю на результати останньої.
Намагаюся не вішати носа. Діти не дають лежати та жаліти себе.
Що буде далі - я тільки уявляю. Як мій організм відреагує на лікування? Яке воно буде? Хімія, опромінення, гормоналка? Як я перенесу операцію? Який буде результат?
Ні, це я знаю. Результат буде хорошим. В мене не має інших варіантів. Я дала собі слово.
P.S. Що я хочу сказати таким самим новачкам, як і я: не гайте часу - визначитеся з лікарем, який вас влаштовує. Не бійтеся відмовити лікарю, якому не довіряєте, будь він хоч тричі професор в регаліях і нагородах. Ви нікому нічого не винні - це ваше життя і ваше рішення. Дослухайтеся до себе. Не панікуйте!
Comments