Ксенія Михайлюк, хірург
За матеріалами uptodate
Серед пацієнтів і навіть серед лікарів можна почути прямо протилежні
думки, чи є онкозахворювання причиною не робити щеплення, наприклад,
від грипу. Про те, що з цього приводу каже наука, розповіла хірург Ксенія
Михайлюк.
Питання профілактики інфекційних хвороб для осіб зі скомпрометованою імунною
системою не бажано ігнорувати. У онкохворих передбачається тяжчий перебіг
інфекцій, вищий рівень ускладнень, нижча ефективність антибактеріальної терапії.
Тому жодного радикального «відводу» для усіх хворих на рак бути не може. Але є
маса нюансів, які спробуємо розкласти по пунктах.
Варто уникати щеплень у період явної імуносупресії, тобто під час
проведення хіміо- променевої та імунотерапії. Це пов’язано з тим, що імунна
система не зможе сформувати антитіла у відповідь на введення вакцини, а
при введенні живих вакцин існує ризик вакцин-асоційованих захворювань.
При наявності інактивованих та живих аналогів вакцин, для онкохворих
завжди треба обирати інактивовані варіанти.
До старту хіміо- чи променевої терапії, а також перед запланованою
спленектомією (операція з видалення селезінки) потрібно ввести дорослому
пацієнту усі щеплення згідно календаря. Інактивовані вакцини - за 2 тижні до
старту, а живі вірусні - щонайменше за 4 тижні.
У випадку потреби провести щеплення інактивованою вакциною під час
проведення хіміотерапії - обов`язково слід контролювати рівень антитіл у
відповідь на щеплення. Звичайної дози може бути не досить для адекватної
відповіді.
Пацієнти з лейкозами, лімфомами, чи іншими злоякісними новоутвореннями
в стадії ремісії, які не отримувати антиВ-клітинних антитіл (ритуксимаб,
алемтузумаб) можуть отримувати рекомендовані за віком щеплення через 3
місяці після завершення лікування - як інактивованими, так і живими
вакцинами. Ті, що отримували антиВ-клітинні антитіла - через 6 місяців.
Слід пам’ятати, і повторити за потреби, вакцинацію проти дифтерії та
правцю. Якщо дорослі пацієнти також не вакциновані проти кашлюку, то
дану вакцинацію слід провести комбінованою АКДП вакциною з
ацелюлярним кашлюковим компонентом. В ідеалі - одна бустерна доза
перед початком хіміо- чи променевого лікування.
До початку лікування слід ввести протипневмококову вакцину усім дорослим
пацієнтам. Для раніше нещеплених рекомендують 13-валентні вакцини. Або
першу дозу робити 13-валентною, а через 8 тижнів другу 23-валентною.
Вакцинація проти Hib інфекції не є обов’язковою і показана лише пацієнтам,
що підлягатимуть ТГК (трансплантація гемопоетичних клітин).
Менінгоковові вакцини рекомендовані лише онкохворим з груп ризику
підхопити менінгокок - наприклад, дітям у віці 11-18 років. Режим вакцинації
залежить від захворювання, супутньої патології та попередньої історії
імунізації.
Усі пацієнти зі злоякісними новоутвореннями повинні щорічно отримувати
сезонне щеплення проти грипу! Крім тих, що отримують терапію антиВ-
клітинними антитілами, - такі хворі лише через 6 місяців по завершенню
лікування. Також суворо рекомендована вакцинація проти грипу членам
родини та персоналу, що працює з онкохворими.
Для пацієнтів, що не можуть отримати вакцинацію проти грипу, потрібно
пам’ятати про можливість проведення антивірусної профілактики.
Наприклад, у випадку контакту з хворим на грип.
Варто пам’ятати, що онкохворі є групою ризику щодо гепатиту В. Тож
бажано усім провести вакцинацію та Ig контроль відповіді. При неадекватній
відповіді можливі додаткові режими вакцинації. За потреби, можна додати у
схему комбіновані «анти гепатит В+анти гепатит А» вакцини.
Кір, паротит, краснуха - повторюють до старту лікування за 4 тижні, або
визначають рівень захисних антитіл. У будь-якому випадку, при контакті з
хворим на кір усім онкохворим показано введення імуноглобуліну з
розрахунку 400мг/кг в/в.
Спленектомія, незалежно від показань до її виконання, вимагає проведення
проведення вакцинації проти пневмококу, менінгококу та Hib інфекції усім
пацієнтам.
Ксенія Михайлюк, хірург
За матеріалами uptodate