Автор: Андрій Гардашніков. Онколог.
Подумалося мені, що варто розповісти про те, як правильно користуватися портом для внутрішньовенних інфузій. Нагадаю, що порт-системи створені для пацієнтів, яким потрібно проходити тривале лікування з введенням в вену препаратів (інфузії препаратів, "крапельниці"). Особливо це стосується пацієнтів, які отримують хіміотерапію з приводу раку, гематологічних онкологічних хвороб тощо. Пацієнт отримує курси з "крапельницями" декілька днів, таких курсів - багато. Хоча, це відбувається не тільки в онкології. А як це важливо в лікуванні дітей! Наскільки менше болісності при внутрішньовенних інфузіях, якщо користуватися портами! Дуже сподіваюсь, що держава колись зверне увагу на це та профінансує для дітей з хронічними важкими хворобами ті порт-системи!
Але, я достатньо докладно розповів про те, для чого існують порти в своєму пості на цю тему. А тут мені подумалося, що не завадить написати пост про те, яким чином медичній сестрі користуватися цим способом венозного доступу. У мене вже є певна кількість пацієнтів, які лікування отримують саме через порт-систему для інфузій. І дуже прикро, якщо за місцем проживання пацієнти, в разі необхідності отримувати лікування, позбавлені можливості отримання цього лікування з використанням порту через те, що медичний персонал не знайомий з даним виробом та просто не знає, як ним користуватися. Інколи, навіть, якщо пацієнту імплантували порт, він має пройти через виснажливий "пошук вени". Тому в мене є перше прохання в цьому пості - поділіться цією інформацію з усіма медичними сестрами та лікарями, яких ви знаєте. Хай ця інформація буде доступною для медичних працівників.
Згадую, як я з квадратними очима дивився на пацієнтку з імплантованим портом та не знав, що з тим робити. Тепер от знаю та хочу поділитися цим, бо це важливо.
Отже, як я вже писав в попередньому пості на цю тему, користуватися порт-системою насправді не важко. Але є ряд нескладних правил.
Основні правила при користуванні порт-системами для внутрішньовенних інфузій.
1. Зробити максимум для того, щоб уникнути інфікування порту. Потрапляння інфекції в порт-систему призведе до необхідності дострокового її вилучення. Такі ризики треба звести до мінімуму. Працюємо з порт-системами тільки в стерильних рукавичках! Якісно обробляємо місце проколу!
2. Використовувати спеціальні голки, голки від звичайного шприця можуть пошкодити силіконову мембрану та вивести порт-систему з ладу. Ці спеціальні голки для порту називають голками Хубера. Зараз я долучу до посту картинки, як вони можуть виглядати:
3. Використовувати шприци об'ємом не меншим, ніж 10 мл (маленькі шприци створюють значний тиск, що може пошкодити порт-систему). 4. Якщо вводяться різні ліки - промивати порт-систему 0.9% розчином хлориду натрію (його ще називають фізіологічним розчином). 5. Витягати голку в переважній більшості випадків треба "під позитивним тиском". Ми звикли до того, що ми ввели ліки, зупинили введення, а потім вилучаємо голку з вени. Тут, коли ми збираємося вилучати голку з порту ми беремо 20 мл 0.9% розчину хлориду натрію та промиваємо систему, потім беремо 19 мл 0.9% розчину хлориду натрію та 1 мл гепарину. Зручніше працювати "в чотири руки". Коли вже введено десь 10-15 мл - одна людина продовжує вводити цей розчин, а друга - як раз під час його введення - витягає голку з порту.
Погодьтеся, ці правила є вкрай нескладними. Це набагато простіше, ніж звичайний внутрішньовенний укол. Особливо, якщо вени "погані".
Як розпочати лікування.
Пацієнт має зайняти зручне положення (сидячі або лежачі).
Потрібно оглянути місце, де знаходиться порт (чи немає ознак запалення, чи немає почервоніння шкіри тощо).
Ретельно обробити місце проколу антисептиком (спиртом).
Одягти стерильні рукавички!
Якщо ми використовуємо голку Хубера з лінією - заповнити її 0.9% розчином натрію хлориду.
Пальцями однієї руки (для правши лівої) - тримаємо порт (так ми бачимо його межі), другою рукою ми плавно вводимо голку перпендикулярно шкірі в центр порту. Вводимо до упору. Не докладаємо надмірних зусиль, щоб не зламати голку. Під'єднуємо шприц із 20 мл 0.9% розчину натрію хлориду.
Далі ми також без супер-зусиль вводимо трохи 0.9% розчину натрію хлориду, потім - плавно натягуємо на себе - отримуємо контроль (зворотний тік крові). Хоча досвід показує, що контроль буває не завжди. Але, якщо все нормально - розчин має вводитися без особливого спротиву. І вводимо весь розчин. Дивимось, щоб ніде не "надуло", слідкуємо за відчуттями пацієнта. Йому не має бути боляче, він не має відчувати жжіння.
Якщо розчин не вводиться або з'являється набряк біля порту, або пацієнту боляче - ми припиняємо введення розчину та негайно кличемо лікаря. Лікар прийме рішення про необхідне обстеження та можливість користування портом.
Якщо все добре - ми фіксуємо голку широким пластирем. Якщо такого пластиря немає - можна використати стерильну серветку, яку ми фіксуємо звичайним лейкопластирем.
Закручуємо кришечку або під'єднуємо інфузійну систему та починаємо інфузію препарату.
Протягом інфузії
Продовжуємо слідкувати за місцем інфузії.
Коли міняємо препарати - між препаратами промиваємо систему "фіз. розчином"
Після останнього препарату - також промиваємо систему "фіз. розчином"
Вилучення голки
Знову працюємо тільки в стерильних рукавичках
Вводимо в порт-систему 20 мл "фіз. розчину"
Працюємо "в чотири руки": одна людина вводить розчин (19 мл "фіз. розчину" + 1 мл гепарину), коли буде введено 10-15 мл з 20-ти - друга людина однією рукою тримає порт, іншою - витягає голку (перша людина продовжує вводити розчин з гепарином).
Накладаємо асептичну пов'язку на 24 години.
Голки одноразові. Але інколи одна голка стоїть в порті кілька днів (за даними деяких джерел - не більше семи). Це якщо кожного дня - інфузії препаратів.
Ще важливий нюанс. Якщо лікування завершилося, а порт не вилучається (при хороших розкладах портом можна користуватися до 4-5 років) - тоді його треба раз на місяць промивати "фіз. розчином" з гепарином.
В принципі, порт-системою можна користуватися і для того, щоб набрати аналізи. Але тут я маю усні рекомендації. Та вони трохи суперечливі. Словом, користуюсь я цією можливістю тільки в крайніх випадках.
Тоді я після під'єднання голки - трохи вводжу "фіз. розчину", потім набираю шприц крові, який утилізується (там кров розбавлена введеним розчином), набираю в інший шприц кров на аналіз, а потім - промиваю "фіз. розчином" систему.
Як на мене, то для медичної сестри, яка вміє грамотно робити внутрішньовенні ін'єкції та інфузії, вміє працювати з периферичними венозними катетерами ("флексюлями", "тефлонками" - кожен використовує свій жаргон 😊) - абсолютно нічого складного. Тільки треба врахувати кілька нескладних правил.
Наприкінці посту додам відео для ілюстрації.
І дуже сподіваюсь, що і пацієнти України та Кіровоградської області зокрема отримають можливість скористатися сучасними інструментами, які в усьому світі спрощують для пацієнта процес отримання курсового лікування з численними інфузіями препаратів.
P. S. Моя вдячність сайтам, з яких я поцупив картинки: