Все почалося з того, що у Дарії з'явився біль у черевній порожнині. Коли біль став настільки сильним, що жінці довелося приймати знеболюючі, вона пішла до лікаря.
“Було це 30 березня 2023 року. З цього моменту я рахую початок своєї хвороби. Дільничний гінеколог сказала мені, що навряд чи там в тебе щось страшне гінекологічне, бо болю не має бути. То напевне защемлення хребта. Але про всяк випадок дала направлення до онкогінекоголога”, - каже Дарія.
Було проведено операцію.
Післяопераційна гістологія показала аденокарциному 3 стадії.
“Дізнавшись про діагноз, я була в шоці, якщо чесно. Відразу почала шукати інформацію в інтернеті, побачила не дуже радісні прогнози, вирішила, що плакати не можна, бо такі погані емоції мені не допоможуть, і почала подальше лікування”, - говорить жінка.
На Дарію чекала зовнішня і внутрішня променева терапія та “хімія”. Ймовірно, попереду у жінки ще одна операція.
Лікувалася Дарія у Рівненському онкодиспансері. Майже все лікування отримала безоплатно за Програмою медичних гарантій.
Єдине, що не влаштовувало жінку, - що лікарі нічого не розповідали пацієнту про його стан і чим його лікують. Тому одного разу в пошуках інформації в інтернеті жінка натрапила на групу “Афіна. Жінки проти раку”.
“Приєдналася і як очі відкрилися. Якби я знала про це раніше, то багатьох помилок би уникнула”, - каже жінка.
Згодом Дарія взяла участь і в психологічному проєкті “Афіни” «Contra spem spero!», який реалізовується за підтримки Urgent Action Fund for Feminist Activism.
Детальніше про проєкт читайте тут.
До хвороби Дарія працювала інженеркою, не покинула роботу і після діагнозу.
“Два тижні після операції – на роботу. Вранці - на роботу, а після обіду - на промені. Три дні на хіміотерапію, а на четвертий - на роботу. Можливо, саме це і дає якісь сили – треба йти, треба виглядати не мертвою. На роботі не можна блювати, бо то не гарно”, - згадує жінка.
Під час лікування Дарія спілкувалася з друзями, ходила в міру сил на всякі дні народження і просто зустрічі.
“В мене було досить насичене життя, поїздки в ліс, на озеро, піший туризм. Звісно, я не можу зараз робити все це у повній мірі, але намагаюся”, - каже вона.
Діагноз не завадив жінці у минулому році не тільки поплавати влітку кілька разів в озері та назбирати грибів в осінньому лісі, а навіть з'їздити у відрядження до Китаю.
“Подорож спланувала в перервах між хімією. Страшно було. Чужа країна, нічого не знаю, ще й хвора. Здала аналізи перед поїздкою. Лейкоцити 0,9 та і решта не дуже. Питаю у лікарів, чи можна їхати, кажуть їдь, якщо гарно почуваєшся, ми ж тебе лікуємо, а не лейкоцити. Поїздка була чудова, купа нових позитивних вражень”, - ділиться жінка.
Дарія говорить, що намагається до життя ставитися з оптимізмом.
“Якщо під ногами багнюка, то я підіймаю очі, і бачу голубе небо, або квіти. Я вважаю, що якщо хочеться бачити погане, то хорошого не помітиш. Війна, а потім і рак, допомогли мені зрозуміти, що життя треба жити, треба насолоджуватися кожним днем, кожною чашкою кави чи чаю. Це дуже допомагає”, - розповідає Дарія.
Жінка зазначає, що після хвороби фізично не може зробити все, чого б їй хотілося, однак намагається не гаяти час і проводити його з користю.
Якщо я лежу, зате маю час почитати цікаву книгу. Важко стояти коло плити, зате вивчила багато нових швидких рецептів. Не завжди можу прогулятися, зате маю багато нових інтернет-друзів. В усьому можна найти щось хороше
Онкопацієнтам Дарія радить йти до ремісії крок за кроком та розв'язувати проблеми в міру їх виникнення.
“Кожен з нас має свій шлях, і ми повинні по ньому йти. Яким би він не був. Головне - не зупинятися. Кожен з нас рано чи пізно помре, тому життя треба цінувати. Той день, який проплакав в ліжку – втрачений. Краще провести його за спілкуванням з рідними, зробити те, про що мріяв і не було часу. Також не можна здаватися і потрібно лікуватися”, - закликає вона.
__________________
Ініціатива «Гарантовано!» реалізується Пацієнти України у партнерстві з Міністерство охорони здоров'я України, НСЗУ Національна служба здоров'я України та за підтримки USAID Ukraine - USAID Україна «Підтримка реформи охорони здоров’я».